Лекции, интенсивы и мастер-классы

#

Скільки заробляють блогери: Олександр Барабошко про те, чого хейтерів треба любити

Зараз пости Олександра Барабошка у Facebook читають 48 тисяч користувачів, на його Twitter підписані 78 тисяч, а за світлинами в Instagram стежать майже 22 тисячі людей. Про те, як почалася його блогерська кар`єра, скільки часу забирають соціальні мережі та чи можна прожити на гроші за рекламу, Олександр розповів ВШК.

Олександре, як ви потрапили у блогери?

Коли я навчався у КПІ, то був головою студентської ради факультету, мав активну громадянську позицію. Ми проводили багато гучних подій, зокрема і найбільший студентський фестиваль України - Radio Day. В якийсь момент я зрозумів, що специфіка мого навчання - це, швидше за все, не те, чим я буду займатися далі в житті. Мені почала подобатися сфера медіа та PR. Ще в університеті мене часто цитували ЗМІ, додаючи “кпі-шник” або “студент КПІ”. Коли я закінчив навчання, то зрозумів, що університет “забрав” в мене цю “приставку” і треба придумати, ким я буду і в якій площині, бо людина, яка займається медіа, повинна якимось чином себе позиціонувати. Я почав перебирати різні регалії. Наприклад, можна бути громадським діячем, але це було попсово та вульгарно на той момент. Зараз би я, напевно, не вибрав би собі приставку “блогер” через те, що їх зараз так само багато, як колись фотографів. Але на той момент це не був мейнстрім.

Якщо ти називаєш себе експертом, то треба кожного разу підтверджувати свою експертність. Коли ти береш якійсь жарт у Twitter і потім публікуєш його у Facebook, то ти не експерт, а людина, яка краде чужі жарти. Тому я подумав, що блогінг - ніша, яка найбільше відповідає моєму стилю життя. Коли почав потрапляти в якісь медійні історії і журналісти мене запитували, як мене підписати, і я відповідав: блогер Олександр Барабошко. А тепер, якщо моє ім`я ввести в Google, то випадають публікації: блогер або київський блогер Олександр Барабошко.

У вас була ситуація, коли ви вдали, що поїхали у Париж на матч Україна - Франція. Цей кейс демонструє, як можна маніпулювати людьми у мережі. Чи казали підписники після цього, що перестали вам довіряти?

Історія вийшла настільки правдоподібною, що коли я розповів, що це розіграш, мені не повірили. Насправді це був такий соціальний експеримент. Суть його в тому, що люди їдуть у подорож не для того, щоб нею насолоджуватися, а щоб показати свій статус і ділитися світлинами в Іnstagram, і вся подорож перетворюється на суцільне фотографування. І от я вирішив довести людям, що не обов'язково кудись їхати: продемонструвати, який ти офігенний, можна й з дому чи з офісу.

jpg
У 2013-му Олександр зробив вигляд, що поїхав на матч Україна - Франція. Світлинам настільки повірили, що й досі сумніваються в тому, що це був розіграш.

Це кейс, який спрацював одного разу, чи інші блогери теж можуть спробувати?

Це можна робити й іншим блогерам. Просто є психологія поведінки в інтернеті, знаючи її можна маніпулювати людьми.

AIN.ua - перше видання, яке назвало вас популярним київським блогером?

Була така ситуація. Тут треба розуміти, що немає сенсу щось підтверджувати: ніхто не видає диплома експерта, ти просто називаєш себе експертом і стаєш ним. Ти сам себе визначаєш у медійній площині. Можеш призначити себе доктором філософії, називаєш себе доктором філософії і підганяєш себе візуально під образ. Не обов'язково показувати документи - можеш прийти на ефіри і розказати всім, що ти доктор філософії.

Скоро чекати на хвилю експертів з Євробачення?

Я не знаю, чи можна це якось так називати, просто люди рефлексують на популярні теми. Я не бачу в цьому нічого поганого. Можна іронізувати, що вони експерти з обговорення популярної теми. Сьогодні це Євробачення, завтра - ситуація з Саакашвілі. Є Facebook, у якому людям затишно. Коли ти довго перебуваєш у цьому просторі тривалий час, то знаєш, що все циклічно, і розумієш, як відреагують люди.

Скільки зараз часу у вас забирає блог?

Це певною мірою стиль мого життя. Мені здається, що варто щодня публікувати якусь фотографію в Іnstagram, у Facebook можна два, три пости на день. Це мої критерії, на які я витрачаю близько двох годин на день. Але я це роблю, наприклад, у громадському транспорті - гортаю стрічку соціальних мереж, дивлюсь новини. Якщо тема мене зачіпає, я рефлексую на неї, ділюся думками. Так вийшло, що мої рефлексії подобаються, їх поширюють і, відповідно, щоразу моя аудиторія збільшується.

jpg

Ви відстежуєте на скільки людей за тиждень чи за місяць збільшується аудиторія?

Не скажу, що фанатично відстежую чи хворобливо реагую, якщо хтось видаляється з друзів. Я фіксую ключові цифри. Тобто якщо в мене зараз там близько 43 тисяч читачів у Facebook, то я розумію, що у мене невдовзі буде 50 тисяч і це моя найближча мета.

Є, наприклад, тема “Маршу рівності”, яку дуже неоднозначно сприймає публіка.

Я взагалі без болю реагую на те, як інформацію будуть сприймати. Я подаю інформацію в саркастичному або іронічному ключі, який можна зрозуміти по-різному. Є люди, які вміють зчитувати іронію, вони її сприймуть і зрозуміють мою позицію. А є ті, хто прочитає цю інформацію і сприйме буквально. Почнуть писати у коментарях, що відписуються від мене. Але практика і статистика показують, що з тих сотень коментаторів відпишуться відсотків п`ять. Частина не знає, як відписатися, частині просто стане влом, а ще хтось просто забуде, що обіцяв відписатися.

Я нікого ще не блокував у соціальних мережах. Я працюю у сфері, яка пов`язана з реакцією людей на медіа, інформаційні скандали. Коли я не можу сам якимось чином реагувати на негатив, тобто апелювати, наводити контраргументи, то який з мене порадник у цьому плані? Просто огородити себе від негативу дуже легко.

Якщо людина хоче стати блогером, вона розуміє, що завжди будуть хейтери? Haters gonna hate, як кажуть.

Звичайно! Я дуже люблю, коли людина негативно реагує. Негатив кращий, ніж відсутність реакції взагалі. В умовах нашої країни дуже важко уявити ситуацію, коли сто людей за день напишуть, який ти молодець. Я не знаю, який героїчний вчинок треба зробити, щоб отримати таку реакцію.

А от якщо сто людей скажуть, який ти поганий, то близько п`ятдесяти можуть на тебе підписатися, щоб подивитися, що ж у тобі такого поганого. От, підписуються ці п`ятдесят людей, а за тиждень ти пишеш щось таке, що їм подобається. І вони крізь зуби ставлять тобі лайк. Потім проходить ще тиждень, і хейтер починає вважати тебе нормальним. За місяць він уже поділяє твої думки та хоче товаришувати.

Тому я нічого не бачу поганого в тому, що багато людей протягом дня пишуть щось негативне про тебе.

jpg

Які переваги має блогер у реальному житті?

Це передусім комунікація зі значною кількістю людей. Працює правило “не май 100 рублів, а май 100 друзів” у зовсім різних ситуаціях. Не хочу вживати слово “скористатися”, бо воно якесь корисливе щодо аудиторії, яка тебе читає. Я, до речі, дуже боюсь цих слів “моя аудиторія”. Мені пощастило - серед тих, хто підписаний на мою сторінку, є різні люди, наприклад, топ-менеджери. Мені здається, що якось дивно називати цих людей “моя аудиторія”. Люди просто мене читають, вони не мої, вони цілком самостійні.

Недавно я подорожував, виклав фотографію з літака і написав, що наступною зупинкою буде Гонконг. І мені одразу написав хлопець, який мене читає, що він зараз у Гонконгу і ми можемо зустрітися. А мені якраз треба було десь залишити куртки, хоча я їх спеціально купив на секонді, щоб можна було викинути. Ми зустрілися, поспілкувалися, він показав мені місто. Це було б неможливо, якби мене не читало стільки людей.

Який відсоток вашого прибутку складає реклама?

Я не знаю. Був період, коли я взагалі не вважав, що це може бути хоч якимось джерелом прибутку. В мене є робота і основний прибуток. Я не дуже люблю комусь пояснювати, чим я займаюся, і якщо люди думають, що я заробляю виключно як блогер - окей.

Я не рахував, але можу сказати, що з кожним днем рівень замовлень росте, і відчутно. Якби в якийсь момент я вирішив відмовитись від основної зайнятості, то тільки на блогінгу міг би отримувати середню зарплатню по Києву.

Середня зарплатня - це поняття дуже розмите…

Є середньостатистичні дані по заробітній платі в місті Києві, там цифри від 5 до 15 тисяч гривень. Я думаю, що в цих діапазонах я б отримував.

Є реклама, від якої ви відмовляєтесь?

Скажу чесно, мені взагалі подобається ця історія. Я, напевно, був одним із перших, хто в принципі замовляв рекламу і формував тоді ціни на цю нішу для рекламних агентств. На той час вона була мало відома. У рекламних агентств є чіткий пункт - робота з лідерами думок. Всі закладають на це бюджет і знають, як із ними працювати.

В Україні більше звертаються щодо політичних замовлень. Хотілося, щоб кількість політичних замовлень була меншою, ніж кількість комерційних, тоді я взагалі круто почуватимуся, бо ще й совість не гризтиме.

Та й що поганого в тому, щоб публікувати комерційну рекламу? Я постійно намагаюсь показати, що нічого поганого в цьому немає, це нормальна практика.

В Україні важко підписувати публікації хештегом “реклама”. Всі його бояться. Але я можу абсолютно чітко відповідати, коли мене запитують у коментарях, чи це не реклама.

Як часто можна публікувати рекламу?

Можна публікувати хоч кожного дня. Але краще її чергувати з іншими публікаціями. Та якщо ти дуже цікаво подаєш цю рекламу і вона цілком лаконічно лягає, то можеш її хоч постійно постити. Якщо ти крутий копірайтер, якщо ти дуже круто пишеш тексти і якщо ти вмієш якісно вписувати рекламні меседжі в текст, то чого б ні?

Ви постите рекламу в stories?

Stories іноді публікую, але намагаюсь не перегружати. В мене абсолютно чітке розуміння того, як усе має бути. Наприклад, Telegram зараз - дуже популярний майданчик. Я дивлюся, як блогери з Facebook емігрують в Telegram. Вони створюють канал, додають тебе туди… Ти вже ніби знаєш цю людину і ти просто з жалю не виходиш із групи. А люди наче божеволіють і починають публікувати три пости один за одним. У Telegram не можна робити так, бо тобі захотілося. Коли людина отримує по десять сповіщень за раз, вона розуміє, що автор каналу її не поважає.

У мене є Telegram, і мені хочеться, щоб кожне моє повідомлення люди чекали і читали. Я можу день почекати, сформувати свої думки і написати все одним повідомленням, щоб людям не приходило аж десять сповіщень. Якщо ти хочеш дуже часто про щось писати, якісь свої думки про погоду, сніданок, справи - користуйся Twitter.

Twitter - це соціальна мережа, щоб писати дуже часто короткі повідомлення, хоч трансляцію свого життя. А от якщо ти хочеш ділитися довгими розповідями, пиши це у Facebook, де тобі відкритий простір для написання телєг.

Instagram-історії підходять для відеоформатів. Але треба мати почуття міри. Якщо все це перетворюється в якусь суцільну “дикість”, навіть найвитриваліші почнуть напрягатися.

А коли найкраще постити у соцмережі?

З Telegram треба обережніше - це як втручатися в особистий простір. Людина прийшла ввечері додому і лягла собі спати. Люди по-різному лягають, хтось о 22:00, хтось пізніше. І коли ти о 23:00 починаєш писати в Telegram, то людина підривається, бо думає, що їй sms від когось прийшла, що це дуже важливо, вона дивиться, що це канал, і відписується.

Треба постити тоді, коли це не буде дратувати читача, коли ти можеш дозволити втрутитись в особистий простір людини

У Facebook, Twitter, Instagram усе не так: читач коли захотів, тоді і гортає стрічку.

Дізнатись більше про те, що треба знати, щоб заробляти на постах у соціальних мережах, ви зможете на онлайн-курсі “Професія блогер”.